Звіт про роботу Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань встановлення фактів закордонного втручання у фінансування виборчих кампаній в Україні через недержавні організації, що існують на гранти іноземних держав *В.Д. Мішура ** |
Примечания |
|
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань встановлення фактів закордонного втручання у фінансування виборчих кампаній в Україні через недержавні організації, що існують на гранти іноземних держав, (далі Комісія) утворена рішенням Верховної Ради України 11 грудня 2003 року у складі 13 народних депутатів України (постанова № 1376-IV). Ініціатива створення цієї Комісії належить народному депутату України, керівнику фракції комуністів у Верховній Раді України П. Симоненку. Проект постанови Верховної Ради України за № 4478 щодо створення Комісії внесли лідери п'яти парламентських об'єднань: Петро Симоненко (фракція комуністів), Ігор Шаров (фракція партій Промисловців і підприємців України та «Трудова Україна»), Валерій Пустовойтенко (фракція Народно-демократичної партії), Юлія Тимошенко (фракція блоку Юлії Тимошенко) і Микола Гапочка (група «Народний вибір»). Проект постанови набрав 289 голосів народних депутатів. За створення Комісії не голосували представники блоку «Наша Україна» і фракція Соціалістичної партії України. Останній факт жваво прокоментували засоби масової інформації. Журналісти припускають: це може побічно свідчити, що гранти, отримані лояльними до «НУ» і соціалістів недержавними організаціями, повинні були увійти до неофіційних бюджетів їхніх передвиборних кампаній. Приводом для створення Комісії стала тривога більшості українських парламентарів, що українське законодавче поле сьогодні практично дозволяє під виглядом всіляких політтехнологічних послуг, соціологічних досліджень для замовника, платних консультацій, семінарів і тренінгів надавати завуальовану закордонну фінансову допомогу певним політичним структурам і їхнім представникам. Народні депутати України вважають, що «діяльність фінансованих західними державами агентств і інститутів повинна бути під постійним контролем депутатів і громадськості»; що роль недержавних організацій, які фінансуються закордонними фондами і урядами, «досягла масштабів, адекватних прямому втручанню у внутрішні справи суверенних держав»; що «у більшості випадків такі структури слугують просто «дахом» для діяльності іноземних спецслужб», що під виглядом агітації за демократію, свободу слова і права людини, забезпечення «прозорості» виборчого процесу «обслуговуються інтереси тільки певних конкретних політичних сил і кандидатів»; що потрібно провести експертизу статутної і практичної діяльності фондів, інститутів, комітетів, які фінансуються зарубіжними донорами, перевірити «джерела і порядок фінансування їхніх конкретних програм, прямо чи опосередковано пов'язаних з виборами, ступінь втручання у внутрішні справи України з метою лобіювання інтересів західного капіталу». Ні для кого не є секретом, що з Україною пов'язано дуже багато економічних і геополітичних інтересів. Тому тема іноземного впливу на внутрішні соціально-політичні процеси в Україні, зокрема на вибори, - завжди була і є надзвичайно актуальною. Таким чином, Верховна Рада України визначила основні, конкретні напрямки роботи слідчої комісії, запропонувала основні версії для розслідування. Слід зазначити, що щодо правомірності існування запропонованих версій маємо численні висловлювання високих посадовців, народних депутатів, експертів і журналістів, а також не спростовані публікації у зарубіжних та вітчизняних (центральних і регіональних) засобах масової інформації, починаючи із 2002 року. Ось деякі з тих, які сприяли Комісії у визначенні методики дослідження проблеми. Директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський в інтерв'ю газеті «Деловая неделя» (№ 45, 18-24 грудня 2003 року) зазначив, що він є прибічником посилення ролі неурядових структур. Але не у тих випадках, коли вони беруть на себе відповідальність давати настанови державним органам у питаннях, які мають відношення до зовнішньої політики, енергетики та інших питань національної безпеки. «Я вважаю, - заявляє він, - що ці настанови не повинні даватись на кошти іноземних держав. Це неприпустимо в будь-якій країні світу». Він вважає неправильним і невиправданим з точки зору національних інтересів нашої держави, що за допомогою грошей зарубіжних спонсорів в Міністерстві закордонних справ створюються умови, за яких можливе лобіювання інтересів іншої держави. Він наголошує, що втручання в політичні процеси на кошти донорів з інших країн неприпустиме. Коли проводяться тренінги за зачиненими дверима, у яких беруть участь ті, хто має сербський чи грузинський досвід, коли виділяються гранти на навчання щодо проведення масових дестабілізаційних акцій - то це робиться в інтересах певних політичних сил, а не для того, щоб підвищувати «політичну культуру». Ось свіжі приклади. Місцеві засоби масової інформації повідомляють, що у березні цього року у Луцьку, Миколаєві, Запоріжжі, Херсоні, ряді інших обласних центрів для молодих активістів блоку «Наша Україна» на закордонні кошти проводилися закриті тренінги (газети: «Луцький замок», № 15 (427); запорізьке «Досьє», № 10 (238); «Вечерний Николаев», № 32, 1987 р.; «Грани», № 13 (36)). Ці заходи проводяться за фінансової підтримки Вестмінстерського фонду за демократію (Великобританія) для обмеженого кола учасників. «Тренерами» виступали представники сербської організації «Отпор» та білоруської «Зубр». Вони знайомили із сербським та білоруським досвідом проведення масових протестних акцій, протистояння правоохоронним органам та уникнення відповідальності. На запитання, хто фінансував «Отпор» у боротьбі проти Мілошевича, югославські «тренери», не приховуючи, відповіли, що це справа їхніх «американських друзів». У зв'язку з цим виникає багато запитань. Хто запрошував таких «учителів» до України? Чому іноземні структури зацікавлені у проведенні таких заходів у нас? Наскільки подібні таємні заходи відповідають українському законодавству? Чому про проведення подібних заходів не повідомляється місцева влада? Чому на подібні заходи не допускаються журналісти? Які наслідки може мати подібне «навчання» молоді? Чи не є це не просто навчанням PR-технологіям, а закордонним втручанням у внутрішні справи України? А ось як розглядає досліджувану Комісією проблему у контексті діяльності недержавних організацій колишній посол в Україні у 1998-2000 роках Стівен Пайфер. Нині він - другий заступник державного секретаря США у справах Європи і Євразії, який безпосередньо відповідає за розробку американської зовнішньої політики стосовно України. В інтерв'ю «Українській правді», яке взяла у нього у Вашингтоні журналістка Люба Шара, від вітає рішення українського уряду перереєструвати Національний демократичний інститут та Міжнародний республіканський інститут, які займаються навчальними програмами для політичних партій. Одночасно він зазначив: «...ми підтримуємо ті сили в Україні, які підтримують політичні і економічні реформи, а також добрі стосунки із Сполученими Штатами». І далі: «Для нас буде важливо не тільки закордонна політика нового президента, але й те, яким чином його було обрано і якого роду політику стосовно політичних і економічних змін він буде проводити». І ще: «...демократія є величезним критерієм, за яким вас (тобто Україну - ред.) будуть оцінювати. І тому, що ви сказали, що ви хочете приєднатись до цих інституцій - ми відчуваємо, що маємо певне запрошення прийти і сказати: «Подивіться - ось ці речі ви не повинні робити, а ці речі ви повинні робити». Щодо методологічних засад роботи Тимчасової слідчої комісії, то ми можемо спиратись на слова С. Пайфера: «Питання виникає щодо подій три місяці перед виборами, коли ви, як російський виборець, не мали можливості бачити іншої реклами, крім реклами «Єдиної Росії»...» А ось як поза всякі розмірковування про «демократію», «вільні і чесні вибори», будують свою політику США. Із інтерв'ю посла США в Україні Джона Хербста газеті «Київський телеграф» (20-26 лютого 2004 року): «Ми просто не можемо встановлювати і підтримувати тісні стосунки із країнами, які не підтримують нашу систему цінностей. ...Тому я прагну заохочувати і уряд, і суспільство для того, щоб здійснювались кроки, які дозволяли б нам будувати тісні стосунки». Найбільш вагомий вплив на політичні процеси в Україні, за думкою експертів, здійснюють Національний демократичний інститут США (НДІ), Міжнародний республіканський інститут США (МРІ), «Будинок свободи», фонд «Євразія», німецький фонд Конрада Аденауера. Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова (УЦЕПД) присвятив журнал «Національна безпека і оборона» № 10 (46) 2003 року аналізу сучасного стану, ролі та місця недержавних громадських організацій (НДО) в Україні. При підготовці журналу експерти УЦЕПД провели анкетування провідних українських НДО з метою аналізу змісту і форм їхньої роботи, обсягів і джерел фінансування, механізмів взаємодії з органами і засобами масової інформації, методів впливу на суспільно-політичні процеси. Проведено також опитування керівників органів державної влади, політичних партій, засобів масової інформації і донорських структур. Комісія використала багатий фактологічний матеріал, представлений у цьому номері журналу, який дає можливість зробити певні висновки щодо питань, які досліджувались, зокрема рівня впливу на політичний процес і суспільну свідомість з боку структур, фінансованих з-за кордону. Встановлено, що приблизно 1 % від зареєстрованих в Україні громадських організацій становлять так звані «неурядові аналітичні центри», діяльність яких відкрито зорієнтована на посилення «впливу на політичний процес, суспільну свідомість і громадську думку». 47 % НДО надають першочергового значення реалізації саме цього завдання. Мережа НДО розвивається, в першу чергу, завдяки іноземному фінансуванню. За роки незалежності України склався активно діючий інститут зарубіжних донорів НДО. За деякими експертними оцінками, зараз існує близько 150 «доступних» для України об'єднань і фондів, які надають гранти. Бюджети НДО на 60 % формуються за рахунок зовнішніх фінансувань. Бюджети 90 % НДО становлять 50-300 тис. доларів США, але кожен десятий із них має 500 тис. і більше доларів США. Найбільшу кількість грантів українським НДО надали Міжнародний фонд «Відродження», Національний фонд підтримки демократії, Світовий банк. Вони ж у числі п'ятьох, що надали і найбільші за обсягами гранти. Одночасно слід зазначити, що за обсягами та кількістю наданих грантів лідирують США. Відомо, що гранти надаються під проекти, які замовляє сама фундація-донор, і це не може не свідчити про залежність та заангажованість НДО. Це підтверджують і науковці Дніпропетровського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень, які звертають увагу на те, що «іноземні ТНК формують в Україні професійне аналітичне середовище у власних, далеко не завжди прийнятних для нашої країни шляхах» (журнал «Національна безпека і оборона» стор. 19, № 10, 2003 рік). Найбільш поширеними методами впливу на суспільну свідомість і громадську думку в діяльності НДО є публічні заходи. Наприклад, в Києві, де працюють понад 30 НДО, їхні публічні заходи відбуваються щотижня. Часто не ідентифікуючись, НДО постійно присутні в національному інформаційному просторі. Досить назвати програми, які виходять на УТ-1, - «Наголос» (ведучий - директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології М. Погребинський); «Світ. Огляд»; «Ера», аналітичну програму «Час» на 5-му каналі, вечірні інформаційні випуски каналу «Тоніс» та інші. Матеріали НДО публікуються в інтернет-виданнях: «Українська правда», «Forum», «Експерт-центр», «Кореспондент. net», «Версії», «Глав-red». У цілому 36 % НДО виходять в інформаційний простір України до 5 разів на місяць (тобто - щотижнево), 14 % НДО демонструють високу інформаційну активність - до 20 разів на місяць. До цього слід додати, що НДО широко використовують і такі ефективні засоби оперативного і прямого інформування широкого кола журналістів, як прес-конференції, залучення їх до участі у публічних заходах і спільних добре оплачуваних проектах, розміщення матеріалів для регіональних і місцевих ЗМІ в інформаційних агентствах. 90 % НДО мають свої засоби масової інформації, 70 % видають книги і брошури, поширюється практика електронних видань. 35 % кадрів НДО навчались або стажувались за кордоном. Найбільшу активність в інформаційно-аналітичному просторі України виявляє американський і німецький капітал, який діє через недержавні організації: такі, як фонди «Відродження», Підтримки демократії, Конрада Аденауера, «Фрідом Хаус», а також дипломатичні місії країн НАТО. Найбільшу грантову підтримку отримують структури, які називають себе правою опозицією. Частина цих коштів направляється на популяризацію і розкрутку політиків на «круглих столах», відкриваючи їм таким чином доступ до ЗМІ. «Агентство моделювання ситуацій. Демоверсія IV» (Київ 2004 р., с. 10-15) це підтверджує: «... тендер на отримання грантів здебільшого отримують структури, які досить тісно співпрацюють з опозицією»; «... такі структури, як Фундація відкритого суспільства, Агенція соціального проектування тощо, виконують певний обсяг робіт з аналітичного забезпечення діяльності окремих політиків та політичних угрупувань. Так, слід згадати діяльність Незалежної профспілки журналістів та Громадської Ради при Комітеті Верховної Ради України, очолювану М. Томенком, і підтримку цих ініціатив Міжнародним фондом «Відродження». Агенція соціального проектування досить активно працює ...щодо актуалізації проблеми створення єдиної партії під В. Ющенка тощо». Тут наводяться приклади деяких неурядових організацій, які діють в Україні і отримують закордонні гранти. 1. Асоціація молодих українських політиків і політологів. Політичні симпатії: «Наша Україна». Мас-медіа: «Радіо-Рокс» (103,6 FM) - щотижнева інформаційно-аналітична програма «Нова політика». У теперішній час вихід до ефіру заморожено. Зарубіжні зв'язки і контакти: Фонди «Відродження» (Дж. Сорос) і Конрада Аденадуера, Міжнародний республіканський інститут США (МРІ), Міжнародна фундація виборчих систем (ІFES), «Америка Хаус», посольства США, ФРГ, Чехії, Канади, Великобританії, Словакії. Регіональні організації працюють у Криму і 18 областях України, а також у вищих навчальних закладах: Національному університеті ім. Т. Шевченка, Педагогічному університеті ім. Драгоманова, Києво-Могилянській академії, Київському економічному університеті, Інституті міжнародних відносин, в державних університетах - Дніпропетровському, Донецькому, Львівському. (Ось яка в Україні деідеологізована, деполітизована діяльність навчальних закладів). 2. Інститут політики (керівник - Микола Томенко, народний депутат України). Політичні симпатії: «Наша Україна». Зарубіжні зв'язки і контакти: Фонд «Відродження» (Дж. Сорос), Фонд «Євразія». Останнім часом посилилися зв'язки з фондом Ф.Еберта, який планує спонсорувати виборчу кампанію В. Ющенка. Особливої підтримки фонд надає партії «Реформи і порядок», яка входить до блоку «Наша Україна». 3. Міжнародний центр перспективних досліджень (Канівська В.Г.) працює за гранти фонду «Відродження» (Дж. Сорос). 4. Інститут економічних досліджень і політичних консультацій здійснює акції впливу, виражає інтереси фінансових і банківських груп України. До Асоціації друзів інституту входять концерни «Орлан», «Оболонь», «Галичина» (прибічники «Нашої України»), членом спостережної ради є В. Ющенко. 5. Атлантична Рада України (Гречанінов В.О.) фінансується дипломатичними місіями й іноземними організаціями. Контактує із посольствами США, Нідерландів, Франції, Великобританії, Польщі, Чехії, Канади, ФРН, Угорщини, а також з центром інформації і документації НАТО в Україні. Регіональні відділення АРУ працюють у Криму, Одесі, Івано-Франківську, Львові, Черкасах, Ужгороді, Дніпропетровську, Херсоні, Донецьку, Вінниці, Чернівцях, Рівному, Харкові, Тернополі, Луцьку. АРУ налічує біля 180 членів, серед яких 20 народних депутатів, 50 представників неурядових організацій. 6. Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова частково фінансово підтримується за рахунок грантів посольств США, Канади, Швеції, Швейцарії, Нідерландів, фондів - Підтримки демократії (США), К. Аденауера, «Євразія», Ф. Еберта, Г. Зайделя, «Відродження», «Фрідом Хаус», Центр НАТО і ін. 7. Київський центр політичних досліджень і конфліктології (М. Погребинський) фінансується СДПУ(о), має постійні контакти з російським Фондом ефективної політики. Список організацій і фондів, які фінансуються з-за кордону може бути продовжений. Такі матеріали комісія має. Проте і цього достатньо для уявлення щодо механізмів зарубіжного впливу. НДО надають широку необхідну інформацію своїм «грантодавцям», які вирішують, кому надавати підтримку - міжнародну, політичну, інформаційну. Головний смисл і зміст діяльності НДО - створення в Україні інфраструктури і атмосфери, яка сприятиме успішному проведенню ідеологічної обробки населення у вигідному «грантодонорам» напрямку. Завдання - побудова «демократичних» і ринкових структур і спільнот західного зразка. Загальнолюдські цінності при найближчому аналізі виявляються західними цінностями. НДО пов'язані між собою не лише інтернетівською мережею, а й регулярними спільними семінарами, школами, конференціями. Свобода поширення інформації, «свобода слова» дає можливість безконтрольно поширювати ідеї і погляди. Діяльність НДО - це підміна справді наукових досліджень пропагандистською акцією. На Форумі громадських організацій України «Суспільство перед вибором», який відбувся в Києві 16-17 лютого 2002 року, голова правління Міжнародного фонду «Відродження» Григорій Немиря виокремив три типи таких організацій: а) які реально можуть здійснювати вплив; б) які підтримують певні політичні сили; в) які лояльні до тих, хто їх створив. Гранти дають далеко не всім НДО, а лише тим, хто підтримує цінності західної демократії. «Відкрите суспільство» - це західна «ліберальна демократія» і неконтрольована державою ринкова економіка. Створення НДО (над якими держава не має контролю) має за мету просування ідей «громадського суспільства» західного зразка, «цивілізована» трансформація української нації. Залежність НДО від західних фондів і інститутів, що їх фінансують, призводить до реалізації конкретних політичних цілей західних держав. Прикладом тут може бути відкрите звернення у вересні 2003 року лідерів шести НДО до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, у якому вони заявили, що Угода про створення Єдиного економічного простору суперечить національним інтересам України. Найбільш виразно результати діяльності НДО спостерігаються під час виборів, активна участь у яких стала для них традиційною. За даними наукових досліджень, 27 % сфери діяльності НДО безпосередньо пов'язано з проведенням виборчих кампаній в Україні. У 2002 році під час парламентських виборів центри брали активну участь у створенні й роботі Всеукраїнського моніторингового комітету. Фонд «Демократичні ініціативи» разом з провідними соціологічними інститутами країни проводив у день виборів exit. poll. У листопаді 2003 року група НДО організувала коаліцію «Новий вибір - 2004 р.» з метою сприяння проведенню «чесних і прозорих» виборів Президента України. Інтерньюз-Україна вже створив свій прес-центр «Кандидат». Ось лише деякі виписки з документу під назвою «Стратегія діяльності Громадської коаліції «Новий вибір - 2004» на час президентських виборів 2004 року». 1. ГК «НВ-2004» співпрацює з Форумом донорів та іншими групами і коаліціями, які спрямовують свою діяльність на сприяння демократичному процесу президентських виборів 2004 року. 2. Учасниками коаліції можуть стати українські НДО (включаючи українські неурядові організації, зареєстровані не в Україні). 3. Політичні рішення оприлюднює прес-відділ секретаріату (що це за суб'єкт політичного процесу? - В.М.) - передбачається також підготовка «політичних заяв» ГК «НВ». 4. Один з пунктів передбачає роботу проти «приховування кандидатами та їхніми штабами небажаних для розголошення відомостей». 5. ГК «НВ-2004» планує проведення: - «комплексних тематичних досліджень серед «вразливих груп» населення, які першочергово підпадають під вплив адміністративного ресурсу. Зокрема, доцільно проаналізувати особливості застосовування адмінресурсу у вищих навчальних закладах; - «комплексний аналіз голосування виборців в сільській місцевості»; - «порівняльний аспект поведінки кандидатів у різних куточках країни, виявлення нюансів поведінки місцевої влади...»; - «аналіз виборчих програм поєднати з аналізом попередньої політичної діяльності претендентів на пост Президента, з'ясувати політичну поведінку кандидатів у найгостріші для розвитку демократії моменти з найважливіших питань суспільного життя, коло соратників та ін.»; 6. Сформувати громадянську платформу майбутнього президента за допомогою 24 регіональних газет, які є членами Асоціації «Спільний простір». 7. Створення системного каналу отримання інформації з усіх регіонів України для подальшого поширення об'єктивної і збалансованої інформації в Україні та за кордоном для друкованих та електронних засобів масової інформації. 8. Проведення спільно з партнерськими організаціями порівняння реальних симпатій виборців та симпатій ЗМІ з метою виявлення реальних провладних власників офіційно незалежних ЗМІ. 9. Усунення проблем недостатньої поінформованості західних урядів та міжнародної громадськості щодо перебігу виборчої кампанії через підготовку спільно з партнерами та спільну презентацію всеохоплюючого комплексного звіту за всіма аспектами виборчої кампанії». 10. НДО повинні наполегливо працювати над зміщенням центру ваги політичних інтересів власників ЗМІ на інтереси бізнесу з тим, аби ЗМІ дедалі активніше дистанціювалися від політичного й лобістського інтересу, просувалися до прозорого та успішного бізнесу, стимулюючи законодавчі та інші зміни, спрямовані на лібералізацію рекламного ринку, спрощення та здешевлення ліцензійних та інших процедур, оптимізацію податкового законодавства. 11. ГК «НВ-2004» будуть через місію спостерігачів робити «власні заяви» про рівень демократичності виборчої кампанії в Україні, слугувати фактором противаги для заяв інших (владних) спостерігачів з країн СНД та ЦСЕ. 12. Щодо статусу ГК «НВ-2004»: «вона має стати фактично самопроголошеним, але повноправним ... представником суспільства на виборах...». 13. Розділ «Актуальні завдання просвіти виборців»: - «варто обмежити використання матеріалів», покликаних стимулювати активність виборців віддалених та сільських районів» (пункт 1); - «видання інформаційно-аналітичних та довідкових матеріалів щодо стану та перспектив розвитку основних напрямків державної політики у контексті компетенції президентської гілки влади» (пункт 5). Форми співробітництва НДО з органами державної влади також несуть у собі характерні риси впливу на політику: участь у підготовці щорічних послань Президента до Верховної Ради; участь у консультативно-дорадчих органах при Президентові України (наприклад, Громадська рада має право вносити для розгляду Президентом пропозиції з питань внутрішньополітичного життя - загальнополітична ситуація; основні завдання 2001 року; закон про вибори; міжконфесійні відносини, розвиток інформаційного простору); участь у робочих групах з підготовки стратегій і концепцій розвитку України (реформування політичної системи, енергетична стратегія, цивільний контроль над оборонною сферою); участь в публічних заходах; соціологічні дослідження на замовлення; участь у підготовці та експертизі законопроектів; участь у робочих групах з підготовки важливих державних рішень та документів Кабінету Міністрів (Податковий кодекс, вступ до СОТ, інформаційна безпека і т.ін.). Наведемо приклади, які були оприлюднені засобами масової інформації і ніким не спростовані. Брайен Меффорд, керівник програм Міжнародного республіканського інституту США в Україні провів 6-7 грудня у Хмельницькому семінар для представників блоків «Наша Україна», БЮТ, партій - СПУ та УРП «Собор». Навчали новітніх соціальних технологій, які пройшли апробацію в Грузії. Раніше, 7-8 червня 2003 р. він же організовував семінар для соціалістів «Постійна виборча кампанія». Про це повідомила газета соціалістів «Народовладдя» (№ 3 від 13.06.2003 р.) в матеріалі «Навчаються соціалісти». У тому ж Хмельницькому під егідою і при фінансуванні МРІ проведено семінар Всеукраїнської Асоціації «Жіночий вибір» (голова Асоціації - Лідія Кононко, яка фігурує у передвиборчому списку «Нашої України»). У квітні 2003 р. функціонер МРІ Крістофер Холзен провів у Черкасах семінар для представників молодіжного крила обласних осередків опозиційних партій. («Молодь Черкащини», 17.04.2003 р.) Там же, у Черкасах 12-13 жовтня 2002 року заступник директора представництва МРІ в Україні Джон Генрі Пепсел провів семінар для депутатів районних рад від НРУ, СПУ, БЮТ, УРП, «Собор» («Молодь Черкащини», 31.10.02 р.). Звертає на себе увагу, що методична «допомога» надається тільки деяким, певним політичним силам. Аналогічну інформацію подала сумська громадсько-політична газета «Добрий день» (№ 30, 25.07.2002 р.). МРІ проведено семінар депутатів обласних і районних рад 4-х областей («Східний кущ»), на якому були представлені лише опозиціонери так званого національно-демократичного напрямку. Уже відома функціонерка представництва МРІ Лідія Кононко провела в Сумах семінар щодо участі у виборах жінок. При цьому аналізувалась післявиборча політична ситуація в Україні, а також стосунки влади і опозиції. Подібні донецькому і сумському семінари проведено у 14 регіонах нашої країни. Журналістка Юлія Демократ у запорізькому тижневику «Досьє» (№ 3 від 22.01.2004 року) розповіла про те, як американський громадянин Девід Деттман в БК «Октябрьський» (у закритому режимі) навчав обраних партактивістів «Батьківщини» форм і методів прямих контактів з виборцями. Одночасно діяльність недержавних організацій дає можливість здійснювати «легальну розвідку» з відкритих джерел. Газета «Донецький край» (№ 5, 6-12.02.2004 р., журналіст Ігор Сичов) в матеріалі «Эмиссар прощупывает Донбасс» розповіла про вояж представника МРІ Кристофера Ханса Холзена у Донецьк. Той не приховував, що його цікавлять результати виборів народного депутата України у виборчому окрузі № 61. Він зустрівся із визначеними представниками опозиції - Незалежної профспілки гірників, УРХП, УРП, УНР, «Собор» і СПУ. Під час зустрічі емісара цікавило коло проблем, з якими стикається опозиція, яка допомога їй потрібна, чисельність і вплив партій в регіоні, взаємостосунки між ними, як формуються виборчі комісії. 27-28 лютого 2004 р. в м. Донецьку, з ініціативи і за фінансової підтримки представництва Міжнародного Республіканського Інституту (МРІ) США в Україні, проведено тренінговий семінар «Активізація виборців» для активістів незалежних профспілкових організацій Донецької області. Зокрема, в роботі семінару взяли участь представники первинних організацій незалежної профспілки гірників України (НПГУ) шахти «Чайкіно» (м. Макіївка), ШБУ № 5 (м. Добропілля), шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (м. Вугледар), Донбаського осередку НПГУ (м. Донецьк) та незалежної профспілки студентів Донецького національного технічного університету. Під час проведення заходу основна увага приділялась обговоренню питань, пов'язаних з проведенням активних агітаційних заходів у середовищі профспілок та їх участі у виборах Президента України. Таким чином, можна зробити такий загальний висновок. Недержавні (громадські) організації, які фінансуються з-за кордону, використовуються для розробки і впровадження ефективних політтехнологій у країнах з перехідною економікою з метою подальших змін їх внутрішнього та зовнішньополітичного курсу в руслі стратегічних інтересів тих, хто виділяє кошти. Разом з тим Комісія не має фактів щодо збору інформації закритого, конфіденційного характеру та відомостей, що становлять державну таємницю України. Національний демократичний інститут міжнародних відносин США (НДІ), заснований у 1983 році як дослідницький центр Демократичної партії США, спеціалізується на вивченні чинників, що впливають на ефективність виборчих процесів. Українське представництво інституту започаткувало свою роботу у рамках міжнародної угоди між урядами України і США про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 7 травня 1992 року як контрактер Агентства міжнародного розвитку США (АМР) у вересні 1992 році. Його статутом декларується надання вітчизняним політичним партіям так званої технічної допомоги» в розбудові партійної структури шляхом проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, а також індивідуальних консультацій. Діє в рамках проектів АМР «Вибори та політичні процеси в Україні» та «Партійне будівництво в Україні». Реальну допомогу співробітники НДІ надають виключно представникам блоку «Наша Україна», БЮТ, СПУ. Їхнім пріоритетним завданням є створення сприятливого підґрунтя для консолідації блоків «Наша Україна», Ю. Тимошенко та СПУ і вироблення стратегії приходу до влади лідера «Нашої України». З цією метою іноземці розробляють відповідні політтехнології та рекомендації з їх використання, фінансують проведення організаційних та політичних заходів зазначених політизованих структур. Враховуючи заборону законодавством України отримання з-за кордону коштів на діяльність політичних партій, у лютому 1994 року НДІ ініціював створення Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» (КВУ), за допомогою якого налагодив канали фінансування діяльності з моніторингу передвиборчих кампаній та виборів всіх рівнів і вивчення факторів, що впливають на розвиток політичної ситуації. Фінансування діяльності НДІ здійснює АМР США, яке також координує супутню роботу у зазначеному напрямку більшості американських неурядових організацій в Україні. Також кошти надходять від Фонду підтримки демократії, фондів «Національний внесок в демократію» «Ч.С. Мотта» тощо та приватних джерел. При тому левова частка вливань в українську «демократію» осідає в кишенях «привізних» інструкторів і тренерів. Одні лише пільги для іноземних службовців НДІ становлять 122 тис. доларів США. З вересня 1992 р. по грудень 1997 р. представництвом НДІ в Україні було використано 7,5 млн. американських доларів, протягом 1998 р. та до цього часу бюджет програм інституту в Україні становив по 2 млн. доларів США щорічно. Згідно з даними реєстраційної картки програми у Мінекономіки України основним реципієнтом коштів НДІ є Комітет КВУ, політичні партії, громадські організації. У зв'язку з відсутністю державної реєстрації представництва і статусу юридичної особи інститут не має власного банківського рахунку, кошти надходять в Україну по банківській мережі «WESTERN UNION», що контролюється іноземною стороною, на особистий рахунок директора представництва, який самостійно ними розпоряджається. КВУ отримує гранти у вигляді благодійної допомоги, його співробітники сплачують податки лише із заробітної плати. Український персонал офісу НДІ зареєстрований як приватні підприємці, які сплачують уніфікований податок. Діяльність представництва Міжнародного республіканського інституту (МРІ) США в Україні зосереджена на проведенні конференцій, семінарів, тренінгів, круглих столів, а також установленні індивідуальних контактів з представниками партійних і громадських структур, такими, як «Наша Україна», СПУ, БЮТ, що здійснюються в рамках проектів «Вибори та політичні процеси в Україні» та «Партійне будівництво в Україні». Міжнародний республіканський інститут заснований Конгресом США у 1984 році як дослідна структура Республіканської партії «для підтримки розвитку демократії у всіх країнах світу». Штаб-квартира знаходиться за адресою: 1212 New York Avenue Waschington, США. Раду директорів МРІ США очолює сенатор США Джон МакКейн. Його українське представництво відкрито у 1993 році. На сьогодні МРІ в Україні представляють громадяни США Крістофер Ханс Холзен (директор представництва МРІ США в Україні) і Меффорд Герберт Брайен (координатор програм інституту). Офіс представництва розміщений в орендованих квартирах за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 18. Для фінансових розрахунків представництво МРІ США в Україні використовує розрахункові рахунки в АБ «ІНГ Банк Україна», Укрексімбанку міста Києва та рахунок регіонального представництва Агентства США з міжнародного розвитку в Україні. Зазначені проекти впроваджуються за програмою «Розвиток демократичного суспільства», яка фінансується Держдепартаментом США та Агентством США з міжнародного розвитку. З липня 1994 р. по червень 1997 р. представництвом МРІ в Україні було використано 3,5 млн. американських дол., з липня 1997 р. по липень 2000 р. - 2,7 млн., з липня 2000 р. по липень 2002 р. - 1,4 млн., з липня 2002 р. по липень 2004 р. - 4 млн.). Будучи зацікавленими у приході до влади в Україні представників «Нашої України», СПУ та БЮТ, функціонери МРІ основну увагу в ході своїх навчальних заходів приділяють розгляду виборчих технологій, які застосовувалися під час виборів у Словенії і Чехії. З цією метою з березня 2003 р. за фінансування Агентства США з міжнародного розвитку представництвом МРІ розпочато організацію стажувань представників українських регіональних органів самоуправління, які є членами «Нашої України», БЮТ, СПУ, у зазначених країнах та США. «Українська правда», яка, до речі, фінансується американцями, повідомила 01.12.2003 р., що у США з дводенним візитом побував лідер СПУ О. Мороз, програму для якого організовував Національний демократичний інститут США. На думку іноземців, запорукою успіху має стати створення коаліції зазначених політичних структур України та висунення на вибори Президента України єдиним кандидатом В.Ющенка. У зв'язку з цим з лютого п. р. функціонери МРІ США активізували проведення виключно для лідерів та активістів обласних осередків «Нашої України», БЮТ і СПУ тренінгових семінарів, під час яких до учасників доводяться новітні виборчі технології, надається допомога в підготовці виборчих програм та розробці агітаційних заходів. Аналітиками МРІ США розроблено програму виборчих агітаційних заходів для політичного блоку «Наша Україна», яка пройшла попереднє випробування на парламентських виборах 2002 року: - не акцентувати увагу виборців на опозиційності чи провладності блоку, що дозволить отримати прихильність як тих, кого не влаштовує існуюча влада, так і тих, хто її підтримує; - не загострювати увагу на мовних, національних, релігійних проблемах, насамперед в східних областях. Однак на заході України, враховуючи специфіку регіону, ця норма не є обов'язковою; - максимально акцентувати увагу на особі В. Ющенка, як «професійного, чесного і прозорого політика, що має досвід вирішення соціальних проблем»; - розміщувати в ЗМІ результати соціологічних опитувань з лідерством блоку «Наша Україна». З метою отримання своєчасної інформації щодо розвитку суспільно-політичної ситуації в Україні функціонери представництва МРІ для моніторингу використовують на платній основі представників вітчизняних неурядових організацій, громадсько-політичних об'єднань, на яких покладають обов'язки з підготовки аналітичних оглядів подій з обов'язковим прогнозом подальшого їх розвитку. Після подій, пов'язаних з відставкою Президента Грузії, в ході своїх заходів функціонери МРІ почали свідомо провокувати обговорення можливості реалізації в Україні «грузинського варіанту», основних чинників, які можуть сприяти цьому, тощо. 6-7 грудня п. р., на одному з останніх семінарів МРІ у м. Хмельницькому народний депутат України В. Співачук та аналітик Центру ім. Разумкова В. Горбач, як лектори інституту, заявили про те, що грузинсько-сербський варіант буде єдиним у розвитку виборчої ситуації в Україні. Цікаві спостереження, які стосуються проблематики досліджень Комісії, подав журналіст Н. Славський 24.06.2003 р. на сторінках газети «Южная правда». 27 травня 2003 року у Миколаєві представництво Національного демократичного інституту США провело семінар-тренінг для місцевого активу партій, які входили до числа засновників блоку «Наша Україна». Його підготовка і проведення проходило в обстановці секретності. «Це закритий семінар!» - відповіли журналісту, який захотів бути на ньому присутнім. (Американців у нас пускають всюди, а українським журналістам - зась!). Тема заходу - підготовка до президентських виборів, викладачі: Дженні Кугель - керівник програми НДІ для політичних партій та Алекс Григор'євз - політексперт НДІ, громадянин Латвії. Серйозність підходу і знання предмету навчань характеризують питання, які розглянуто на семінарі: організація роботи регіонального виборчого штабу; психологія роботи з різними групами виборців; форми і методи ведення агітації, РR - кампаній та організації резонансних акцій; поквартирні обходи; методика, як переконати за одну хвилину голосувати за В. Ющенка, а також рекомендації закордонних «вчителів», як перетягнути на свій бік прибічників БЮТ і СПУ. А.А. Григор'євз видавав «рецепти», як протидіяти політичній реформі. Виникає ряд запитань. Витрачання грошей американських платників податків на спеціалізовані (закриті) семінари для «обраних» українських партій перед президентськими виборами в Україні - це нова форма американської благодійності чи підтримка конкретного кандидата? А провідна роль у закритому регіональному семінарі партій блоку «Наша Україна» двох достатньо високопоставлених співробітників представництва американської, як вони себе іменують, «неприбуткової і позапартійної організації», - чи не є це відвертим втручанням у внутрішні справи України? І чи не підтверджує це думку журналіста О. Терещенка, що «держави-гегемони самі, ні з ким не порадившись, визначають «зону» своїх інтересів і роблять усе, аби і громадська думка, і влада у цих зонах були такими, які їм треба». Матеріали щодо діяльності німецьких неурядових центрів в Україні, перш за все Фонда Конрада Аденауера, свідчать про те, що представники правлячих кіл Німеччини з використанням зазначеного неурядового фонду намагаються проводити курс на всебічну підтримку деяких політичних сил. Німецька недержавна організація Фонд Конрада Аденауера створена Християнсько-демократичним Союзом ФРН у 1964 році на честь першого президента країни. Штаб-квартира знаходиться у м. Бонні. Керівництво Фонду здійснюється Радою на чолі з генеральним секретарем Вільгельмом Штаудахером. Представництво в Україні було відкрито у 1994 році, директор Ральф Ваксмут (до того - Манфред Ломанн), офіс розташований за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 16, кв. 2. Центральним завданням фонду є розбудова та використання інформаційної сітки, яка складається з двох списків. Перший список включає 180 прізвищ впливових українських політиків, державних діячів, парламентарів, управлінців, економістів, керівників неурядових організацій, представників церкви та ЗМІ. У другому списку близько 100 прізвищ молодих політиків, екс-стипендіатів та інших багаторазових учасників заходів Фонду. Новим керівником представництва Фонду в Україні Р.Ваксмутом на 2004 рік визнано пріоритетним співробітництво з парламентською фракцією «Наша Україна». Важливу роль у цьому процесі буде відігравати створена у січні 2004 р. Координаційна рада по співпраці фонду з НУ (координатор програми О. Семірак). Для активізації роботи у цьому напрямку українська філія Фонду 26.01.03 р. організувала візит ряду парламентарів на чолі з Борисом Тарасюком до штаб-квартири ФКА у м. Берліні, чим українське представництво ФКА фактично отримало дозвіл директорату Фонду на продовження співпраці з НУ. Функціонерами представництва надана допомога лідеру БЮТ Ю. Тимошенко в організації візиту до Німеччини (17.02.03 р.) та виступі про ситуацію в Україні у Товаристві зовнішньої політики ФРН (голова А. Раар), Ю.Костенку (7.04.03 р.) - у презентації в ФРН створеної Української народної партії та В. Ющенку (14.05.03 р.) - у проведені зустрічей з Канцлером ФРН Г. Шрьодером, головою Бундестагу Г. Тірзе і керуючою справами Християнсько-демократичної партії Німеччини А. Маркель. Для обговорення напрямків активізації співпраці німецької сторони з представниками «Нашої України» та БЮТ 18-20 червня м. р. в Україні перебувала делегація депутатів німецького Бундестагу від фракції ХДС/ХСС на чолі з Генеральним секретарем ФКА В. Штаудахером, а представництвом польської філії ФКА (29.06.03 р.) у м. Варшава було проведено міжнародний семінар за участю керівництва дипломатичної місії ФРН в Україні (Д. Штюдеман), депутатського корпусу НУ і БЮТ (В. Ющенко, Ю. Тимошенко, Б. Тарасюк, В. Стретович, В. Онопенко, П. Порошенко, Ю. Костенко, В. Пинзеник, Р. Безсмертний) та керівників вітчизняних партнерських організацій Фонду. Представництвом ФКА у 2003 році проведено понад 60 семінарів та конференцій, у роботі яких взяли участь переважно представники зазначених громадсько-політичних об'єднань. Останнім часом спостерігається активізація спрямувань в профспілковий рух України з боку закордонних профспілкових центрів. При цьому характер і методи роботи іноземних функціонерів дають підстави зробити висновок про наявність з їхнього боку елементів втручання у внутрішні справи України, що виражається перш за все у співпраці з деякими громадсько-політичними структурами. Серед міжнародних профспілкових центрів, які найбільше впливають на активність вітчизняних профспілок, заслуговує на увагу Американський Центр міжнародної профспілкової солідарності (далі Центр), створений Американською Федерацією Праці - Конгресом Виробничих Профспілок (АФП - КВП) США в 1995 році на базі Американського інституту розвитку вільних профспілок (діяв у країнах Латинської Америки), Афро-американського профспілкового центру (країни Африки), Азіатсько-американського інституту вільних профспілок (країни Азії, Близького і Середнього Сходу) та Українського інституту трудових досліджень. Центр має представництва у 26 країнах світу, через які поширює свій вплив ще на 58 країн. За даними іноземної преси, Американський інститут розвитку вільних профспілок був створений за підтримкою Мальтійського ордену та ЦРУ США для посилення американського впливу в Латинській Америці і фінансувався Агентством США з Міжнародного Розвитку. Керівником Центру є Харрі Кемберіс, який раніше працював від Держдепартаменту США у Греції, Бангладеш, Філіппінах та Пакистані. Під час Венесуельського перевороту Х. Кемберіс співпрацював з заступником держсекретаря США з питань Латинської Америки, учасником операцій ЦРУ в Нікарагуа Отто Рейхом та військовим аташе в м. Каракасі Джеймсом Роджерсом. Директором української програми Центру міжнародної профспілкової солідарності АФП - КВП США є Роберт Філдінг (9.04.1952 р., уродженець м. Бостона, штат Массачусетс (США), проживає в США у м. Роад-Валтхам, шт. Массачусетс), який офіційно діє в Україні з жовтня 2002 року. З початку 80-х років Р. Філдінг, як представник АФП-КВП, керував підготовкою активу польської профспілки «Солідарність» та два роки був особистим перекладачем лідера «Солідарності» Л. Валенси. У 1991 році займав штатну посаду у Всепольській комісії «Солідарності» у м. Гданьску. Особливий внесок в діяльність польської «Солідарності» Р. Філдінг зробив під час створення так званих бойових осередків з озброєних членів профспілки в м. Торунь. На сьогодні вже в Україні іноземець використовує представників польської профспілки «Солідарність» (А. Адамчик, М. Кшаклевський, К. 3года) у навчальних заходах для лідерів українських «альтернативних» профспілок, зокрема КВПУ та НПГУ. З 1997 року Р. Філдінг керував Кавказькою програмою АФП-КВП США у Грузії та Азербайджані, де створив мережу підконтрольних АФП-КВП профспілок, з лідерами яких підтримує міцні стосунки. Ним проведено близько 30 семінарів, під час яких здійснювався моніторинг політичної ситуації, а також навчання членів профспілок методів протидії владі. Аналогічною діяльністю Р. Філдінг намагався займатися в Білорусі під час проведення у 2001 році виборів Президента Білорусі, за що його було видворено з країни та заборонено в'їзд терміном на 5 років з формулюванням «за діяльність, що є втручанням у внутрішні справи держави». Зокрема, Р. Фіддінг намагався використати суперчності між Президентом Білорусі О. Лукашенком та кандидатом від «Цивільної опозиції», головою «альтернативних» профспілок Білорусі В. Гончариком. У Білорусі Р. Філдінг робив спроби реалізувати бразильський варіант приходу до влади президента Лули, який підтримувався створеним АФП-КВП США «альтернативним» профспілковим об'єднанням Бразилії. У серпні 2003 р. Міністерством економіки України зареєстрована українська програма Центру солідарності з річним бюджетом у розмірі 800 тис. дол. США. Щорічний бюджет Центру міжнародної профспілкової солідарності АФП-КВП США становить приблизно 15 млн. дол. і формується на основі відрахувань від Уряду США (14 млн. дол.) та безпосередньо від АФП -КВП, який щорічно виділяє Центру 1 млн. доларів. Головною метою діяльності Р. Філіднга в Україні є координація діяльності Конфедерації вільних профспілок України (КВПУ) та Незалежної профспілки гірників України (НПГУ), які очолює народний депутат М. Волинець, вона зосереджена на підготовці представників зазначених профспілкових об'єднань до протистояння органам влади України у різних формах, залежно від суспільно-політичної ситуації в нашій країні. У ході первинних семінарів у 2002 році іноземець визначив напрямки діяльності КВПУ і НПГУ, які передбачали здійснення тиску на владу шляхом проведення масових акцій протесту, у т.ч. використовуючи ситуацію з невиплатою заробітної плати у паливно-енергетичному комплексі. У результаті КВПУ і НПГУ у тому ж році провели такі акції в інтересах БЮТ та «Нашої України». Під безпосереднім патронатом іноземця М. Волинець ініціював створення профспілкових осередків КВПУ в тих регіонах, де раніше їх не було, зокрема в Кіровоградській, Хмельницькій, Львівській областях. Р. Філдінг також намагається поширити вплив не тільки на середовище робітників, а й на інші сфери народного господарства, у т.ч. на медиків, освітян, працівників залізничного транспорту, митної, податкової та муніципальної служб, держслужбовців тощо. У 2003 р. за підтримкою Ю. Тимошенко та О. Мороза були створені Донецька міська організація незалежної профспілки студентів, Маріупольська міська організація незалежної профспілки металургів, осередок НПГУ Донецького механічного заводу «Опит», Київське товариство захисту прав тварин, Асоціація профспілок працівників освіти і науки міст України. У листопаді 2003. р. в Україні перебувала делегація Міжнародної конфедерації вільних профспілок (МКВП), яка прибула для визначення ступеня підготовки Конфедерації вільних профспілок України та Федерації профспілок України (ФПУ, голова О. Стоян) для вступу до зазначеного міжнародного профспілкового об'єднання. Р. Філдінг, маючи сильні позиції в міжнародних профспілкових центрах, Посольстві, АМР США в Україні домігся того, що до складу місії були включені профспілкові функціонери, які не підтримують діяльність О. Стояна. У результаті рішенням Ради МКВП до її складу була включена тільки КВПУ, а питання щодо вступу ФПУ відкладене на один рік. Наслідком такого рішення може стати повне підпорядкування профспілкового та робітничого руху «Нашій Україні» та БЮТ. Згідно із Статутом МКВП вступ наступних профспілкових об'єднань України повинен здійснюватися тільки після узгодження з керівництвом КВПУ. У той же час Р. Філдінг прагне, щоб ФПУ була під постійним контролем міжнародних профспілкових центрів і самостійно не здійснювала відносин з міжнародними профспілковими організаціями. З цією метою Р. Філдінг ініціював повторний розгляд питання про вступ ФПУ до МКВП із залученням до цього процесу шведських профспілок та КВПУ. При цьому іноземець розуміє, що М. Волинець та О.Стоян в силу особистих амбіцій ніколи не порозуміються і не консолідуються для вирішення профспілкових питань у всеукраїнському масштабі. Одним з активних напрямків діяльності Р. Філдінга є прагнення вплинути через М. Волинця на процес прийняття Верховною Радою України Трудового Кодексу, який повинен надати більше прав «альтернативним» профспілкам. Голова Центру «Солідарність» Р. Філдінг є потенційним кандидатом на депортацію з України. 14.12.2003 р. на семінарі, який проводив МРІ, «Молодь і політика» він рекомендував молодим активістам «Нашої України», БЮТ і СПУ вивчати і впроваджувати в життя досвід політичної боротьби польського об'єднання «Солідарність», діяльність якого свого часу призвела до зміни влади у Польщі. Ще одна організація, що працює в Україні, - Міжнародний фонд «Відродження», який є дітищем «благодійника» Дж. Сороса. В 2001 році тільки один цей Фонд видав грантів більш ніж тисячі українських організацій на суму 6,5 мільйонів доларів США, що дорівнює річному бюджету стотисячного міста (В. Зубенко, «Народ и власть», 04.07.2002 р.) Американська дослідниця Хітер Хоттін в журналі «Covert Action Guarterlu» зазначила, що благодійні фонди і інститути, «мозкові центри» і неурядові організації, створені Дж. Соросом, «здані в оренду на взаємовигідних умовах» американським спецслужбам. Це і передбачалось базовою моделлю, розробленою у 1983 році його соратником А. Вайнштейном: «завдяки досягнутому взаєморозумінню сьогодні ми відкрито займаємось тим же, чим 25 років тому змушено було таємно займатись Центральне розвідувальне управління США» (Олег Степаненко, «Комуніст», 03.12.2003 р.). Американський мільярдер угорського походження Дж. Сорос через створену ним мережу неприбуткових організацій протягом останніх п'ятнадцяти років зосередився на направленні отриманих шляхом спекуляції на світових фінансових ринках коштів для впливу на перебіг суспільно-політичних процесів в посткомуністичних країнах. На його думку, зміна правлячих режимів у цих країнах сприятиме успішному впровадженню розроблених ним фінансових схем. Дж. Сорос народився в 1930 році в Угорщині, у 1947 році емігрував до Великобританії, де розробив агресивну стратегію спекуляцій на фондових біржах. У 1956 році став громадянином США, у 1969 році - одним з фундаторів фонду «Квантум», діяльність якого спрямовувалась на активний вплив на події на світовому ринку. У вересні 1992 року офіційне розслідування італійських правоохоронних органів виявило причетність Дж. Сороса до девальвації національної валюти. Також він суттєво вплинув на курс англійського фунту. У цей час шляхом спекуляцій Дж. Сорос заробив перший мільярд доларів США. Згодом ці технології він почав застосовувати для розвалу економіки в постсоціалістичних країнах, наприклад в Польщі та Югославії, з подальшим впливом на їхній політичний устрій. З метою впливу на розвиток «демократичного суспільства» у країнах Центральної, Східної Європи, пострадянського простору, і зокрема в Україні, в 1993 році у м. Будапешті (вул. Надор, буд. 9, виконавчий директор К.Е. Конч) відкрита філія Інституту відкритого суспільства (ІВС, штаб-квартира у Нью-Йорку, США). У переважній більшості країн зазначеного регіону Інститут діє через фінансово підконтрольні йому національні (або міжнародні) громадські організації (Центральноєвропейські університети в Угорщині і Румунії, фонд Ст. Баторія у Польщі, Міжнародний фонд «Відродження» в Україні). З 1990 року за фінансуванням центрального офісу ІВС відкрито Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ, м. Київ, вул. Артема, буд. 46; в 1993 році підпорядковано будапештській філії ІВС), який розгорнув широкомасштабне впровадження програм (близько 30) в Україні у різних сферах життєдіяльності країни. У зв'язку з недостатністю коштів та з метою уникнення тиску місцевої влади, фонд визнав недоцільним функціонування своїх регіональних представництв, їхні функції виконують уповноважені місцеві громадські об'єднання. Переважна більшість коштів ІВС - МФВ направляється на реалізацію програм з моніторингу та впливу на політичні процеси в суспільстві, передусім вибори. Зокрема, під час підготовки до виборів у ВР України (2001 - перший квартал 2002 р.) створено Всеукраїнський громадський моніторинговий комітет (ВГМК, який освоїв понад 2 млн. доларів США) та проект «Теледебати» (1 млн. 800 тис. американських доларів). Аналіз зарубіжної преси свідчить про визнання правоохоронними органами ряду країн, в тому числі Італії, Франції, Росії, Білорусі, Китаю, Чехії тощо, на підставі розслідувань діяльності Дж. Сороса як такої, що скеровувалася американськими спецслужбами або суперечила інтересам національної безпеки, що слугувало підставою для її заборони в деяких з них. Оприлюднення цих матеріалів у міжнародних ЗМІ викликало значний резонанс у світової громадськості. У поточний період керівництво Інституту відкритого суспільства (ІВС, головний офіс розташований у Нью-Йорку, США, регіональна штаб-квартира з питань діяльності в Україні в м. Будапешті) проводить ряд переговорів з керівниками Міжнародної фундації виборчих систем (МФВС), Національного демократичного інституту США, «Дому Свободи» з метою створення сприятливих умов для спрямування коштів, що виділятимуться іноземними донорами під час виборів Президента України, на підтримку діяльності блоків «Наша Україна», Ю. Тимошенко та СПУ. У 2003 - 2004 роках ІВС на реалізацію загалом ЗО програм виділяє МФВ понад 7 млн. доларів США. З них 3 млн. доларів США спрямовані на програму «Засоби масової інформації». Окремо Дж. Соросом виділяється близько 1 млн. доларів США на фінансування діяльності КГО, що має забезпечити контроль за фінансуванням виборчих кампаній кожного з кандидатів у Президенти України, визначати рейтинг українських політиків для коригування громадської думки у вигідному США плані, організувати спостереження на виборчих дільницях у день виборів. У разі її недостатньо активного впливу на перебіг виборчої кампанії планується також виділити кошти громадському об'єднанню «Свобода вибору», що займається аналогічною діяльністю. Не виключається, що таким чином іноземні структури створюють сприятливе підґрунтя для проведення в разі обрання невигідного їм Президента України так званої «оксамитової революції». У цьому контексті завершена робота зі створення потужних коаліцій українських недержавних організацій («Новий вибір» та «Свобода вибору»), які проводитимуть спостереження за перебігом виборів, забезпечуватимуть оприлюднення інформації про порушення виборчого законодавства для провокування широкомасштабного резонансу в суспільстві, обґрунтування відповідно до положень міжнародного права організації, за необхідності, масових заворушень в країні. До найбільш впливових організацій, що входять до складу коаліцій «Новий вибір» та «Свобода вибору», належать «Комітет виборців України», «Лабораторія законодавчих ініціатив», фонд «Європа XXI», фонд «Демократичні ініціативи», «Лабораторія Ф-4», комітет «Рівність можливостей» та ін. Не можна не звернути уваги на те, що неурядові українські організації (фонди, комітети і т. ін.) активно підтримуються офіційними особами США. І це не може не свідчити про досить велику роль цих організацій у приведенні до влади проамериканських сил. Наприклад, коли 9 березня 2001 року (біля президентського палацу) відбулись масові вуличні безпорядки, то в лавах «опозиції» було зафіксовано співробітників американського посольства. Коли у 2002 році виникли юридичні проблеми щодо реєстрації в Україні ряду проектів НДІ і МРІ, то публічне «занепокоєння» з цього приводу одразу ж висловив Держдепартамент США. Коли у 2003 році в Україні з'явились чутки і міфи щодо ліквідації громадських організацій, які отримують фінансову допомогу від США, то це стало найпершим (!) питанням, яке «Українська правда» поставила колишньому послу США в Україні Стівену Пайферу. Коли у грудні 2003 року Верховна Рада створила слідчу комісію, яку мені доручено очолити, то одним з перших телефонних дзвінків щодо того, яким чином Комісія буде працювати, я отримав за дорученням пані Кетлір Кер, політичного секретаря посольства США. Політичні симпатії цих українських організацій, які незалежні від держави, але не від фінансових донорів, достатньо помітні. Захід, і в першу чергу США, давно зробили ставку на праву, прозахідну, проамериканську опозицію, якою виступає сьогодні «Наша Україна». І якщо західні політики і дипломати прикривають це фразами про «непідтримку жодного кандидата», то журналісти говорять про це прямо і відверто. Ось цитати із газети «The Wall Street Jornall», США, (11 лютого 2004 року); «Українська опозиція, США і ЄС повинні здійснити на Л. Кучму необхідний тиск, переконати його провести вільні вибори, а також вимагати від нього припинити перекроювати закони». «Маючи велику кількість важелів, Вашингтон витратив більше 2 млрд. доларів, аби підтримати вільну і незалежну Україну. США могли б з більшою користю присвятити більшу частину цих коштів для підтримки демократичних суперників Кучми, які роблять те ж, що робила опозиція в Сербії і Грузії». Нещодавно директор Інституту Євроатлантичних досліджень Борис Тарасюк виступив з ініціативою створити Міжнародний клуб друзів України. Інститут, що існує на зарубіжні гранти, не можна назвати ні дослідницьким, ні навчальним закладом, його діяльність не дуже публічна, і існує він, на наш погляд, для забезпечення постійного публічного зв'язку правої опозиції з її симпатиками за кордоном. Так званий «Клуб друзів України» має створювати позитивний імідж нашій державі на світовій арені; але... тільки в Євроатлантичному сегменті. Список учасників Клубу носить вузькофракційний характер і очолюється відомими американцями - Збігнєвом Бжезинським та Мадлен Олбрайт, яка нині очолює Національний демократичний інститут США. Не можна не зазначити, що так званий «Клуб» зможе дозволяти собі на правах «друзів» втручатись в наші внутріполітичні процеси. Правильно вважає Олександр Голичев, коли в газеті «2000» говорить: «Позиція американців: «Так повинно бути, тому що ми так хочемо», - в принципі не є новою - вони традиційно ставляться з неповагою до інших держав і народів, вважаючи свої погляди і докази єдино вірними і заслуговуючими на увагу». Не можна не помітити, як нагнітається обстановка в Україні, як часто звучить словосполучення «грузинський варіант», у тому числі і з вуст закордонних «доброзичливців». Зокрема, Андрес Ослунд, директор програми з Росії та Євразії Фонду Карнегі «За міжнародний мир» на міжнародній конференції «Україна в Європі і світі», що пройшла 2-21 лютого цього року у Києві, заявив буквально таке: «Ми не можемо відкидати збройного путчу в майбутньому, завдяки правоохоронним органам». Коментарі, як кажуть, зайві. Отже, представлений Попередній звіт Тимчасової слідчої комісії дає змогу заглибитись у проблему іноземного втручання у внутрішню політику України, виявити механізми і напрямки фінансування недержавних громадських організацій, які стають провідниками певних політичних закордонних інтересів. І на завершення кілька схем фінансування політичних інтересів США в Україні через недержавні громадські організації. |
* Друкується зі скороченнями ** Народний депутат України, член фракції Комуністичної партії України, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України |